Чуття — Текст до виставки Куратор Павло Гудімов
7 година ранку, я сідаю в машину до Семківа, і ми вирушаємо в подорож, під час якої будемо багато говорити про мистецтво і життя навколо мистецтва. Ми маємо знайти те, що шукаємо, і прямуємо до нашого знайомого колекціонера в сусідню область.
В дорозі бесіда завжди йде легко. Володя ділиться ідеями, які через півроку мають втілитись в нову персональну виставку. Багато говоримо про зміни. Про те, як не стати скучним, коли експлуатуєш знайдений прийом чи використовуєш однаковий матеріал. Про теми, які хвилюють і можливі для мавв цібутеіх виставок. Про сприйняття і роль мистецтва в суспільстві.
В голові у скульптора народжуються образи, вони переслідують автора, доки не втіляться фізично. Деякі теми переходять з проєкту в проєкт, доки не розкриються максимально. Саме так і виглядає нова персоналка Семківа, де гаряче і свіже поруч з давнішими знахідками.
Що шукав і знайшов скульптор в нашій поїздці? Напевно, перше — це сміливість і підтвердження того напрямку і незвичного матеріалу для проєкту художника. Семків їхав за фрагментами старовинних сакральних скульптур, які вирішив використовувати в своїх нових творах як особливий концептуальний прийом, що, з однієї сторони, демонструє захоплення Володимира пластикою минулого, з іншої — його безперервний процес творчого експерименту, співзвучний сьогоденню.
Спадок і спадщина — такі подібні слова, але перше забарвленого особистим, а друге широке і стосується всього навколо. Саме переходячи на рівень особистого спілкування з аудиторією, Семків обрав знайомі сюжети, які ретранслює по своєму, дещо критично, дещо провокативно, дещо брутально, але свіжо і цілісно. Ми бачимо висловлювання скульптора, які взаємоповʼязані і поєднані у чотирьох залах Я Галерея.
Крилата свиня навпроти ангела, який летить вниз, вправи про силу, тіло, святиню і святість в другій залі; марнота з скорботним Христом продовжує експозицію, яка фіналізується компанією херувимів, які повʼязані між собою, нездатні піднятись чи впали і звʼязані ланцюгами, що обмежують їх політ.
Образи, які примушують скульптуру бути промовистою і близькою, образи широких інтерпретацій і бажання бути в просторі з мистецтвом.
“Спадок”
Недопаленій культурі присвячується
“Криваві землі” пише Тімоті Снайдер про нашу землю, по якій катком йшли дві світові війни.. в обидві сторони, а тепер і ця, за незалежність…
Знищуючи носіїв, знищуючи культуру, спадщину… А між ними окупації терли нашу ідентичність… Терли в головах, і стирали спадок..
Часто наші люди самі втікають від неї, затираючись між інших народів, свідомо асимілюючись і ховаючись..
Бо так завжди було легше.. Легше вижити..
Бо ідентичність зобов’язує.
Бо спадок нагадує..
Нагадує хто ти?
Звідки крила твої ростуть?
Куди дорога твоя?
Від спадку не втекти…
Volodymyr Semkiv
фото: Денис Курилов
